Усі матеріали

Сьогодні ще один матеріал на тему, дотичну до психології. Дотичну, тому що це дуже складна сфера знань, яку не опануєш наскоком. Я нею й не займаюся, а лише використовую деякі матеріали, щоб пояснити власне ставлення до певних питань. 

Отже...

Зараз у мережі можна знайти величезну кількість матеріалів на кшталт «Правила успіху Стіва Джобса», «10 правил життя Білла Ґейтса»...

Історії успішних і знаменитих публікують, продають.

У кожного своя історія. Унікальна.

І хоча в цих історіях успіху майже не знайти інформації про те, що хтось став успішним, прочитавши історію іншого, попит на такі матеріали є.

Водночас статей про те, як люди зазнали фіаско і що передувало краху компанії, вкрай мало. 

Попри те, що «на помилках учаться» або навіть «дурень учиться на своїх помилках, а розумний — на чужих». Історії помилок мало кому цікаві.

Мільйони наслідують Стіва Джобса, але така компанія Apple одна.

Мільйони хочуть створити Microsoft, але саме Білл Ґейтс останнім часом посідає провідні місця в переліку найбагатших людей світу.

Чому так?

Цей допис не має нічого спільного з фільмом про Шурика й не про досліди над тваринами.

Він про віру людей у те, що десь є ідеальна компанія: із правильними керівниками й вірними підлеглими, розвиненою корпоративною культурою, західною моделлю управління... Де їх нарешті оцінять належно, не те що на нинішній роботі... 

Проводячи співбесіди з кандидатами на керівні посади, на свій подив, досить часто стикаюся із ситуацією: людина не має досвіду керівника, але хоче спробувати. На нас. (Иди лучше тренируйся вон на… на кошках).

Тобто на нинішньому місці роботи її не підвищили до керівника, і вона вирішує, що це цілком може статися під час переходу.

Так от, так не буває.

«Невігластво частіше породжує впевненість, ніж знання»

Ч. Дарвін

Коли я вирішив описати тут ефект Даннінга — Крюґера, думав, що це буде дуже короткий допис із посиланням... або кількома. Але не вийшло. Звичайні посилання на Вікіпедію не давали всього, що я хотів донести. А потрібна інформація була розпорошена по кількох хороших статтях, причому частини з них у перекладі я не знайшов — або погано шукав. Довелося згадувати студентські роки й робити самому. Чистий рерайтинг. Але, як мені здається, якісний і тому корисний. А може, це в мене проявляється ефект Даннінга — Крюґера?

Отже, джерела містяться тут, тут і тут. Є ще посилання в тексті та визначення з Вікіпедії.

Матеріали італійською й англійською. Але Google Перекладач допоможе. Не хочеться? Тоді натискаємо «докладніше».

Загалом для багатьох у цьому дописі не буде нічого нового.

Але іноді прості речі виявляються настільки простими й очевидними, що в гонитві за розв'язанням завдання ми їх не помічаємо.

Тому трохи капітана Очевидності для тих, хто думає, як будувати структуру ІТ-розробки.

Отже, як має бути?

У компаніях поза ІТ-галуззю роботу, пов’язану з розробкою програмного забезпечення, зазвичай виконують три групи фахівців:

1. Програмісти
2. Фахівці підтримки
3. Аналітики.

Для невеликих компаній цілком звичайна ситуація, коли один працівник виконує всі ці функції.

І ще кілька не пов'язаних з ІТ. Це норма не лише для ІТ: у невеликій компанії один бухгалтер і зарплату рахує, і платежами займається, і звітність подає...

Зі зростанням компанії працівники дедалі більше спеціалізуються на окремих завданнях.

У мережі часто можна зустріти посилання на книжку з жахливою ілюстрацією на обкладинці. Просто якийсь жіночий роман. У житті б не купив.

Добре, що є й інші обкладинки, тож мені було що поставити на зображення до статті.

Насправді за обкладинкою ховається величезний, надзвичайно сильний твір.

Про честь і гідність.

Про обов'язок і вірність.

Скільки разів стикався сам, не завжди вчасно зупиняючись.
Скільки разів зупиняв інших. А скільки разів не встиг.

Нескладно розкласти файли по папках. Створити точну, багаторівневу систему папок. Складно потім із цим працювати, особливо якщо рівнів багато. Зрештою файли можуть знову накопичуватися десь на робочому столі, у корені верхньої папки...

Нескладно навести лад у переліку користувачів — каталозі AD чи списку користувачів інформаційної системи.

Попросили в кадровиків перелік працівників із посадами й підрозділами.

Припустімо, не зламали голову через сумісників, працівниць у декреті тощо. Припустімо, пощастило, й у кадровиків є управлінська структура.

І завзято взялися наводити порядок.

СТОП!

А що буде завтра з цим порядком, наведеним із такими зусиллями?