Цей допис не має нічого спільного з фільмом про Шурика й не про досліди над тваринами.
Він про віру людей у те, що десь є ідеальна компанія: із правильними керівниками й вірними підлеглими, розвиненою корпоративною культурою, західною моделлю управління... Де їх нарешті оцінять належно, не те що на нинішній роботі...
Проводячи співбесіди з кандидатами на керівні посади, на свій подив, досить часто стикаюся із ситуацією: людина не має досвіду керівника, але хоче спробувати. На нас. (Иди лучше тренируйся вон на… на кошках).
Тобто на нинішньому місці роботи її не підвищили до керівника, і вона вирішує, що це цілком може статися під час переходу.
Так от, так не буває.
Точніше, може й буває, але рідко. Уже зовсім від безвиході.
Загалом алгоритм зростання такий:
1. На своєму місці ви стабільно показуєте хороший результат. Наприклад, розробник не лише справляється із завданнями, а й наставляє менш досвідчених колег, активно бере участь в обговореннях архітектури...
2. Вас помічають і підвищують.
І далі знову по колу — див. пункт 1.
Якщо ви раптом вирішили, що все робите правильно, давно переросли свою посаду, а вас не помічають, причин рівно дві:
- Щось не так у вас. Ви не настільки хороші на нинішньому місці роботи, як здається.
- Щось не так із компанією. Не помічають, немає потреби — ось тут я про це писав, — немає процесу розвитку кадрів.
АЛЕ. Жоден із цих варіантів не дає підстав думати, що вищу посаду вам відразу запропонують в іншій компанії. Там теж дивитимуться на знання, навички та досвід виконання подібних завдань. Особливо управлінських. І шанси отримати вищу посаду з історією «я все робив у попередній компанії, а керівником мене не брали» майже нульові.
Я не кажу, що такий стрибок неможливий у принципі, але шансів на горизонтальний перехід значно більше. Під час пошуку роботи варто це враховувати й розумно витрачати час і сили. Не сподіватися на диво.
Тобто це випадок, коли шлях двома катетами доцільніший за шлях гіпотенузою.
Успіхів у пошуку!