Ще за студентських часів викладач порадив почитати «Готель» та «Аеропорт».
Із цього й почалося моє знайомство з жанром виробничого роману загалом і з творчістю А. Гейлі зокрема.
Після «Готелю» та «Аеропорту» був «Остаточний діагноз», потім «Колеса», «Міняйли» й «Перевантаження».
Було дуже цікаво знаходити нові твори.
Серед останніх прочитав «Сильнодійні ліки», «На висотах твоїх» і «Детектив».
Усе це варто прочитати.
Тому що цікаво. І корисно.
Дехто пише, що в А. Гейлі характери та сюжетні лінії — не найсильніший бік творів.
Для мене це неважливо, хоча я з цим і не згоден. Це явно не те, чого я шукав, коли знаходив і читав один за одним його твори.
Тим, хто хоче читати про складнощі людських взаємин, примхи долі тощо, потрібно просто читати інших авторів.
Мені все прочитане дуже сподобалося.
Знанням специфіки, увагою до деталей. Дуже широкою і водночас цілісною картиною.
Створюючи черговий роман, Гейлі дуже багато часу приділяв саме підготовці. Заглиблювався в тему: читав профільну літературу, вивчав особливості тієї чи іншої діяльності — ходив у рейди з поліцейськими, проходив курси протидії тероризму, відвідував уроки виживання.
А потім у своїх романах ненав'язливо занурював мене у специфіку роботи тієї чи іншої галузі.
Книжки Гейлі — це те, на що однозначно варто витратити час.